-
1 корінний
матем.; наук. коренно́й -
2 корінний штрек
коренно́й штрекУкраїнсько-російський політехнічний словник > корінний штрек
-
3 суто корінний
чи́сто коренно́й -
4 побічний корінь
посторо́нний ко́реньУкраїнсько-російський політехнічний словник > побічний корінь
-
5 Москотильный
корінний, перчистий, мушкатільний. -ный товар - корінний (перчистий) крам (-му), (диал.) перчики (-ків). [Торгує всякими перчиками: гвоздичками, калганом, то- що (Звин.)]. -ный ряд - корінні крамниці. -
6 коренная муфта
корінна муфта, корінний патрон -
7 коренной подшипник
Русско-украинский металлургический словарь > коренной подшипник
-
8 коренной
1) см. Корневой 1;2) перен. (основной) корінний, докорінний, осно[і]вний, (исконный) первісний, споконвічний. [Одне з корінних завдань (Касян.). Треба докорінних способів шукати, як з коренем вирвати лихо (Єфр.)]. -ная причина - корінна (основна) причина. -ное различие - основна відмінність (різниця). -ным образом - в корені, ґрунтовно. -ное (радикальное) средство - докорінний (радикальний) спосіб (-собу). -ной закон - осно[і]вний закон. -ной зуб - кутній зуб, кутняк (-ка). -ная лошадь - см. Коренник 1. -ной парус (на речных судах) - середнє (велике) вітрило. -ная рыба - крутосолінка. -ной уксус - перегінний оцет, міцний (перегнаний, перепущений) оцет (р. оцту). -ной житель - тубілець (-льця), осадник, тутешній з діда-прадіда, краянин. -ное население - тубільці (-ців), корінна людність (-ности). [У Київі стрівалися між собою аж три національності - корінна місцева українська, польська й російська (Єфр.)]. -ной киевлянин - природний (прирожденний, родимий) киянин. -ной дворянин - дворянин давнього роду (з діда- прадіда), родовий (предковічний) дворянин. -ной сват - молодої батько, батько нареченої. - ное слово, грам. - корінне слово. -ной слог, грам. - кореневий склад. -ной язык - рідна мова. -ное месторождение, -ные породы, геол. - первісне родовище, первісні породи (материк). -ной вал, подшипник, техн. - головний вал (-ла), головна вальниця;3) сущ. - см. Коренник 1.* * *1) прил. корінни́й; ( радикальный) докорі́ннийкоренны́м о́бразом — докорі́нно; ( в корне) у ко́рені
2) см. коренник 1) -
9 корневой
1) кореневий, корінний. -вые мочки - кореневі волокна (-кон). -вой побег - кореневий пагін (-гону), кореневий пагінок (-нка) (паго[і]нець (-гінця)); срвн. Побег 2. -вой чехлик - коренева шапинка. -вая система - коренева система;2) (сделанный из корня) коріньковий. [Корінькова люлька (трубка) (Квітка)];3) грам. - кореневий. -вые языки - кореневі мови.* * *корене́вий -
10 Коренчатый
1) кореневий; (сделанный из корня) коріньковий.2) -тый товар - а) коріння; срвн.II. Коренье; б) (москоть) корінний крам. -
11 Дрогист
дрогіст, корінний торговельник, купець-корінник. -
12 пряный
(острый) корінний, гострий, пряний, (диал. у Лемков) пирний, пирнячий. [Медівник пирний (Верх.). Пирняча цибуля (Верх.)]. -ные коренья - см. Пряности.* * *пря́нийпря́ные расте́ния — пря́ні росли́ни
-
13 тростниковый
очере́тяний; трости́нний, тростино́вий, тростяни́й\тростниковый са́хар — трости́нний цу́кор
-
14 радикальный
I мат., хим.радика́льнийII1) полит. радика́льний\радикальныйая па́ртия — радика́льна па́ртія
\радикальныйый о́браз мы́сли — радика́льний склад (хара́ктер, на́прям) думо́к
2) ( действенный) радика́льний; ( коренной) докорі́нний, корінни́й; ( решительный) рішу́чий\радикальныйое сре́дство — радика́льний (рішу́чий) за́сіб
\радикальныйые измене́ния — радика́льні (докорі́нні, корінні́) змі́ни
\радикальныйое реше́ние пробле́мы разоруже́ния — радика́льне розв'яза́ння пробле́ми роззбро́єння
-
15 тростниковый сахар
трости́нний цу́корРусско-украинский политехнический словарь > тростниковый сахар
-
16 тростниковый сахар
трости́нний цу́корРусско-украинский политехнический словарь > тростниковый сахар
-
17 притоманный
См. также в других словарях:
корінний — а/, е/. 1) Споконвічний, постійний (про населення певної місцевості, представників певного середовища тощо). || Властивий певній мові з найдавніших часів її розвитку. Корінна лексика. •• Корінни/й зуб один із п яти задніх зубів кожної щелепи.… … Український тлумачний словник
корінний — [кор ін:и/й] м. (на) н :о/му / н :і/м, мн. н :і/ … Орфоепічний словник української мови
корінний — прикметник … Орфографічний словник української мови
корінний — 1) (про людність певної місцини, представників певного середовища тощо), споконвічний, постійний, одвічний, тубільний, автохтонний, місцевий, тутешній 2) (що стосується основ чого н.), істотний, головний, основний, кардинальний, докорінний … Словник синонімів української мови
корінний патрон — Syn: корінна муфта … Словарь синонимов металлургических терминов
корінна муфта — Syn: корінний патрон … Словарь синонимов металлургических терминов
докорінний — (який стосується основних питань, порушує основи чого н.), ґрунтовний, корінний, радикальний, ґенеральний … Словник синонімів української мови
підкорінний — а, е. Який міститься, живе під корінням рослин … Український тлумачний словник
автохтон — (корінний мешканець, місцевого походження), абориґен, тубілець … Словник синонімів української мови
тубілець — льця, ч. 1) Уродженець і корінний житель якої небудь (перев. віддаленої від центрів цивілізації) місцевості або країни на відміну від приїжджого або іноземця. 2) заст. Корінний житель будь якої місцевості … Український тлумачний словник
природжений — і прирожде/нний, а, е. 1) Властивий від народження; вроджений, успадкований. •• Приро/джені хворо/би група патологічних станів, виникнення яких пов язане або з порушенням окремих етапів внутрішньоутробного розвитку, або з наявнісю певних… … Український тлумачний словник
